Послання до читача
Геніальних поетів було небагато:
Гомер і Данте, Шекспір і Гете знані в
усьому світі. Та в усьому світі знають і
суперечки довкола бодай двох із цього
списку: чи були насправді сліпий рапсод
Гомер або актор театру «Глобус» Уїльям
Шекспір? А якщо це містифікація, то чи
генії вони? Людство, за словами
істинного генія Пушкіна, любить нищити
своїх учорашніх кумирів, а в священному
колись утворі варити їдло.
Чи не те бачимо сьогоді в Україні, де
нищення літературних пам'яток набуло
варварських, абсолютно нестерпних форм!
І згоріла бібліотека Сковороди, і
підпалено хату-музей Франка, а про
Шевченка на ім'я Тарас, а не футбольний
легіонер Андрій, – і говорити не
доводиться. Нещасну хату-макет у рідному
селі українського генія, де й могила
матері Тараса Шевченка! –
палено й нищено, і який тільки
геростратенко не палив «Кобзаря», не
витирав свої кінцівки з ратичками о
смушок Тарасового кожуха. Та «цей
діамант у кожусі» не погасити, і ми
повернемося до своїх святинь, або
станеться так, як у пророкуваннях поета XIX
століття було. Проте ми вже в комп'ютерленді
XXI
віку, ми надто спізнилися за іншими
народами, а здійснити великий стрибок
усе ще заважає гопакошароварківська
психологія. Та вже в нові часи виросло
нове покоління українців, і в них – ані
тавра колоніальної нації, ні рефлексій
меншовартості, вторинності. Космос
України –
з ними. І далекий від України емігрант, і
сирота з інтернату знає, де його духовна
колиска. І ми піднімемось із колін або
пропадемо Атлантидою під хвилями
безжалісних етнічних океанів, які накочують
і на наш берег.
Пам'ятай про це, дорогий читачу моїх
сокровенних поезій, зібраних у цій
книжечці, написаних кров'ю серця.
Трагедія наша в тому, що ми живемо в часі
втраченому, а велич поезії –
у виграному у вічності часі. Я – один із вас. І
моє слово не зрадить вас у тому
часопросторі, де нам судилося жити,
страждати, любити, перемагати. Тут, на
українському березі, світовому
звучанню нашого слова кінця нема. І не
буде.
Автор
Повість наших літ
|
Я народився ще в
імперії, Хоч
і не знав, що це — вона, Де правлять сталіни і берії, Де гітлер, голод і війна. Я
знав — про флот у Севастополі, Про
мавзолей, вождя в Кремлі... Чому ж ми плачемо на
попелі Своєї
рідної землі? Так
раб жалкує за хазяїном, А
за поміщиком кріпак? І
побивається за Каїном Убитий
Авель, чи не так? Усе
збувається, збувається, Усе
збувається, як міт. І
тільки серце розбивається О
пам'ять, наче о граніт. Я все життя живу в
імперії, Де малоруські хутори. Де при радянській владі мерії, А в них червоні прапори. Де білі дні зістали чорними. Де глад і мор, як у війну... Та, з барабанами і горнами, Тебе, епохо, не клену. Бо все збувається, збувається, Усе збувається, як міт. Останній цвяшок забивається О гріб печальних наших літ. Бо легше, мабуть, утопитися, Ніж
обманути власну плоть. Тому
що двічі народитися Не
міг (ви знаєте?) й Господь. І
я не знаю, як там завтра ми, І
як позбудемось журби. Тому що всі ми — люди з таврами Позавчорашньої
доби. Народні
слуги, що не злічені, Кричать
з парламентів і рад. Вони
гадають, ми лиш мічені, А
їм і чорт уже не брат. Вони
спогорда поглядають ще На бидло мічене згори. Та в їхніх чолах — потрясаючі Ті ж інвентарні номери.
|
Я народився в тій
імперії, Де й ти, любов моя, жила. Де
української Етерії Нас
поглинали ніч і мла. Де
кагановичі, як мамути, Де
поганяє раб раба, Де в нас пропали не лиш грамоти, А й наша воля і судьба. Сад
Гетсиманський. Коло хати Хрущі
травневі не гудуть. А
ждуть: коли вже розпинати Того
месію поведуть? І
білий хліб. І
біла хата. І
серп, і молот... Прапори! Синедріону
і Пилата Отецькі
погляди згори. Не
соловейки, а ворони, Де
на Голготу хресна путь. А
там синки-нентуріони: Такі
вже точно розіпнуть. Солом'яні
мої мадонни, Їх
матері вечерять ждуть... Невже
й тепер, попід Стожарами, І
ми заплачемо самі За
скотодвором і кошарами, Немов
раби оті німі? А
все збувається, збувається, Немов
Шевченків заповіт. І
лиш травою забивається Печальна
повість наших літ. А
я — поет. Живу скорботою. Я
ні на кого не плюю... Серпом? Зорею? Під
Голготою Уже
розіп'ятий стою... “Атлантида під вербою”, 2003 |
Гостьова книга
|
desing
& programming |
|
|
